Як воно – бути пасажиром маршрутки?

Щоденно прилучани змушені користуватися громадським транспортом, дістаючись ним до роботи, садочку чи лікарні тощо. Як воно - бути пасажиром прилуцької маршрутки? Які плюси і мінуси такої подорожі, ми вирішили переконатися на власному досвіді.

Сьогодні наш маршрут пролягає з кінцевої зупинки мікрорайону дослідної станції до центру міста. Чекати на маршрутку довго не довелося, тут їх великий вибір. За 10 хвилин проїхало 10 автобусних маршрутів. Зайшовши до автобусу о 9:30 ранку, ми навіть мали щастя декілька зупинок проїхатися в порожньому автобусі та обрати найзручніше місце. Зазвичай о 8 ранку картинка зовсім інша. Маршрутки практично переповнені. Так ж сама ситуація і з 17 години, коли містяни повертаються з роботи.

Щоденно через ями автобуси виїжджають із кінцевої зупинки на дослідній. Від того псується підвіска ходової частини, а водій втомлюється об’їдаючи ями.

Відсутність пішохідного переходу змушує людей вичікувати поки потік машин зменшиться та стрімголов перебігати дорожнє полотно. Варто зазначити, що автомобільний рух по місту достатньо жвавий.

Комфортабельність проїзду в прилуцькому громадському транспорті не з кращих. Багато залежить від системи обігріву та вентиляції, не менш важливим є і стан пасажирських сидінь. Вони не в найкращому стані. Режим масок влітку здається відмінився сам по собі. Та будемо відверті - він завжди слабо дотримувався.

Вартість в маршрутках попри чутки залишилася колишньою. Рівно 5 гривень. Там умови, на жаль, далекі від європейських.