Чого Лукашенко хоче від Китаю

Якщо оцінювати практичні результати візиту Лукашенка до Китаю, то великих проривів він не зробив. І що офіційна пропаганда подає це як величезний успіх, тож це її робота.

Коротко:

• Протест 2020 року призупинив білорусько-китайські відносини.
• Економічний інтерес Китаю до Білорусі значно знизився.
• Індустріальний парк «Великий камінь» переживає не найкращі часи.
• Нинішній візит Лукашенка до Китаю мав стати фактором виходу з міжнародної ізоляції Білорусі.
• Друге завдання – отримати від Заходу допомогу Китаю в подоланні режиму санкцій.

Це вже 13-й візит Лукашенка до Китаю. В середньому виходить раз на два роки. Проте була велика чотирирічна перерва. Останній візит відбувся у 2019 році. Потім був ковід і події 2020 року.

Можна сказати, що вибух народного протесту загальмував білорусько-китайські відносини. Виходячи зі своєї політичної філософії, Пекін не поспішав, чекаючи, чим закінчиться політична криза в Білорусі. І лише тепер, коли переконався, що Лукашенко зберіг владу, запросив його відвідати китайську столицю.

Можна сказати, що після 2020 року білорусько-китайські відносини розвивалися на двох паралельних рівнях. Політичні відносини залишалися на тому ж високому рівні. Китай підтримав білоруський режим, Сі Цзіньпін першим привітав Лукашенка з перемогою на президентських виборах. Пекін захищав офіційний Мінськ на всіх міжнародних майданчиках, засуджував Захід за “втручання у внутрішні справи Білорусі”. Адже політика режиму Лукашенка вписується в геополітичний конфлікт між Китаєм і Заходом.

Але що стосується економічних відносин, особливо китайських інвестицій, то інтерес Китаю до Білорусі значно знизився. У зв’язку з конфліктом Білорусі з ЄС, особливо з сусідніми країнами (Польща, Литва), транзитне значення білоруської території знизилося.

Нелегкі часи переживає і індустріальний парк «Великий камінь» – знаковий об’єкт білорусько-китайської співпраці. Для китайських компаній економічний сенс цього офшору полягає в тому, щоб продавати вироблену в цьому парку продукцію на пільгових умовах оподаткування в країни Євросоюзу. Для цього потрібні хороші відносини між Білоруссю та Європейським Союзом. А якими вони є сьогодні, нагадувати не варто. У січні цього року глава індустріального парку Олександр Ярошенко заявив, що «витрати на парк не окупилися».

Загалом, нинішній візит Лукашенка до Китаю був покликаний вирішити два завдання. По-перше, це прорив міжнародної ізоляції. Адже візити до Мінська російських губернаторів чи президента де-факто невизнаної Абхазії, а також поїздка Лукашенка до Зімбабве є яскравим індикатором поточного стану зовнішньої політики Білорусі. А візит до однієї з двох найбільших країн світу – це зовсім інше. Тобто поїздка до Китаю має для Лукашенка важливе символічне та престижне значення.

Друге завдання – отримати допомогу Китаю в подоланні санкційного тиску Заходу. КНР може компенсувати збитки білоруської економіки від обмежень, введених Євросоюзом і США.

Згідно зі статистичними даними китайської сторони, у 2022 році експорт Білорусі до Китаю зріс на 65%, а продовольства – на 52%. Тобто торгівля з Китаєм (як і з Росією) значною мірою компенсувала втрати Білорусі від різкого скорочення економічних відносин з Євросоюзом та Україною. Мінськ дуже розраховує на продовження цієї тенденції.

Ще один момент. Керівництво Білорусі розраховує, що китайські технології зможуть замінити західні, які країна втратила внаслідок санкцій. Це стосується різних галузей економіки, але особливе значення має сфера військової промисловості.

Важливо відзначити, що перший віце-прем’єр-міністр Микола Снапков хоча і заявляв, що загальний економічний ефект від досягнутих під час візиту домовленостей оцінюється в понад $3,5 млрд, однак на тлі минулих подібних самітів він виглядає скромно. Для порівняння: у 2009 році Китай відкрив Білорусі кредитну лінію на $15 млрд. Або, наприклад, під час візиту голови КНР Сі Цзіньпіна до Мінська у 2015 році китайський кредит у розмірі було виділено $7 млрд. А той же Микола Снапков, який на той час обіймав посаду заступника глави Адміністрації президента, оцінив портфель угод у $18 млрд. І ще потрібно враховувати, що за цей час долар ослаб.

Тож, судячи з практичних результатів, серйозних проривів візит Лукашенка не приніс. І що офіційна пропаганда подає це як величезний успіх, тож це її робота.