Що варто знати про фінанси, майно і відповідальність у цивільному шлюбі:разом, але не офіційно

Цивільний шлюб здається зручним вибором сучасним парам, але чи дійсно це так? Пояснює адвокатка Наталія Горбаль.

Зміст:

Цивільний шлюб — тренд чи зручний варіант: чому багато пар не йдуть до РАЦСу
Що таке цивільний шлюб юридичною мовою
Які правові питання виникають внаслідок такого формату стосунків і як часто це відбувається
Ситуація: він купив квартиру, але вони разом уже п’ять років. Чи має вона право сказати: "Це ж і моя домівка"
Що спонукає людей відмовлятися від офіційного шлюбу
Цивільний чи офіційний
Цивільний шлюб – це свобода вибору чи уникнення відповідальності? Чому одні пари бачать у ньому зручний формат стосунків, а інші – ризик і невизначеність? Які юридичні нюанси варто враховувати тим, хто вирішив жити разом без офіційного оформлення шлюбу?
Про плюси й мінуси цивільного шлюбу, поширені юридичні помилки, що можуть коштувати дорого, та як правильно захистити свої права в таких стосунках, LIGA.Life розповідає Наталія Горбаль – адвокатка, яка неодноразово супроводжувала справи, пов’язані з поділом майна, захистом батьківських прав та фінансовими питаннями після розриву таких союзів.
Цивільний шлюб — тренд чи зручний варіант: чому багато пар не йдуть до РАЦСу
Фото: freepik.com
Поняття "цивільний шлюб" у тому значенні, в якому його зазвичай вживають у суспільстві, фактично не існує. У переважній більшості випадків мається на увазі спільне проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу. Власне, саме таке визначення міститься у законодавстві. Однак часто трапляється, що лише один з партнерів вважає таке співмешкання справжньою сім’єю, тоді як інший сприймає його лише як зручний формат задоволення власних потреб — і це може мати дуже широкий зміст.
Коли ми говоримо про шлюб в його первісному значенні, то є розуміння, що ті, хто збирається побратися, націлені на створення сім’ї. У той самий час ті, хто просто вирішив пожити разом, ніколи не говорять, що вони це роблять заради того, аби створити сім’ю. Називаються будь-які причини: від "нам потрібно перевірити свої почуття" до "нам це заощаджує час", маючи на увазі, що не потрібно ходити на побачення, підлаштовувати свої розклади одне під одного тощо.
Виходячи з цього, назвати це явище "трендом" я не можу, адже "тренд" може утворитися лише тоді, коли виникає дійсно щось спільне між двома, і така пара стає прикладом для наслідування.
З огляду на те, за яких обставин утворюються так звані "цивільні шлюби", зазвичай дівчина вважає що її майже покликали заміж, а хлопець ще на стадії роздумів, то нема чого наслідувати.
Якщо ж говорити про те, що це може бути "зручним варіантом", то, напевно, що так. Але "зручним" для кого саме з пари?
Насправді, коли пара збирається почати спільне життя, їм потрібно домовитися "на березі" щодо дуже важливих питань такого спільного життя. Фактично, вони мають домовитися про наслідки цього кроку, навіть і тоді, якщо вони разом або хтось один вважає, що наслідків не буде. Для тих, хто керується у цьому питанні виключно почуттями та емоціями, "холодним душем" має стати та кількість судових справ, в яких той, хто не обговорював потенційних наслідків з самого початку, має витрачати час свого життя, гроші на те, щоб вже "треті особи" (судді) вирішували те, що можна було б вирішити з самого початку. І одним з головних питань, на яке має отримати зрозумілу відповідь дівчина, яку кличуть "пожити разом", має стати: а в якості кого її кличуть пожити разом?
Одразу скажу, що відповідь "як коханої" – це ні про що і в буквальному сенсі означає, що той, хто кличе, не готовий брати на себе відповідальність за наслідки, які неодмінно відбудуться, навіть якщо ти про них не знав або не хочеш чути.
Тому, це не може бути трендом, не може бути "зручним варіантом" у загальному значенні. "Зручним" він може стати лише тоді, коли обоє сіли і домовилися про те, як і за рахунок чого або кого вони будуть жити; що відбудеться, якщо раптом один з них захворіє або жінка завагітніє; який режим власності рухомого чи нерухомого майна, яке пара або один з них може придбати протягом такого спільного проживання, встановлюватиметься; чиїми боргами будуть борги, які утворив один з них, і чи буде той, хто до боргів не має відношення, виступати у ролі солідарного боржника. І це лише ті питання, які лежать на поверхні. І з огляду на те, якими є ці питання, є очевидним, по-перше, що у період романтики точно мало хто наважиться їх обговорювати; по-друге, для того, щоб обговорювати ці питання, необхідно мати належний рівень підготовки, знань і відчувати впевненість у цьому.
Щодо другого, на жаль, вимушена констатувати, що рівень правосвідомості і правової грамотності у таких питаннях в нашому суспільстві вкрай низький, але в цьому мало хто може зізнатися, навіть перед самим собою. Іншими словами, все це яскраво демонструє, чому обирається саме "цивільний шлюб", адже думка більшості зводиться до того, що "нам за це нічого не буде".
Що таке цивільний шлюб юридичною мовою
Цивільний шлюб, або громадянський шлюб – це шлюб, оформлений в органах державної влади та без участі церкви. Тривалий час існувало дві форми шлюбу – цивільний та церковний: шлюб, який є законним саме для держави, та шлюб, який є законним для церкви. Якщо поглянути в історію, то "батьківщиною" цивільного шлюбу ще в XVI столітті стала Голландія. Коли її громадяни, які належали до різних релігійних конфесій, не могли обвінчатися в церкві, влада дозволила оформляти їм свої стосунки в мерії. Саме такий шлюб і почали називати "цивільним", але у розумінні виключно його державної реєстрації.
І зміст такого цивільного шлюбу аж ніяк не узгоджується з тим, що в це поняття вкладають зараз.
За своєю суттю те, що зараз іменують "цивільним шлюбом" є евфемізмом для позначення співмешкання, адже, на думку багатьох, сам факт простого співмешкання, по-перше, не свідчить про створення сім’ї. Це потрібно ще доводити належними та допустимими доказами, і точно не свідченнями сусідів. А по-друге, саме це слово "співмешкання" звучить, на думку тих, хто обрав таку форму існування свого спільного життя, з відтінком якоїсь неповноцінності або навіть непристойності.
Людям просто незручно називати співмешкання співмешканням.
Які правові питання виникають внаслідок такого формату стосунків і як часто це відбувається
Фото: marriage.com
Останнім часом почастішали запити, які так чи інакше пов’язані з питаннями спільного проживання чоловіка та жінки, хоча й до війни це була не рідкість.
Найчастіше такі запити саме від жінок.
Їх цікавить обсяг прав та обов’язків під час спільного проживання; як уникнути відповідальності за борги, які були сформовані другим з партнерів по спільному проживанню; як вирішуються чи мають вирішуватися питання фінансового характеру при спільному проживанні, чи має бути створений сімейний бюджет, при тому, що сім’ї як такої не існує, і чи існує якийсь часовий проміжок у розрізі спільного проживання, коли без будь-яких доказів можна стверджувати, що в результаті співмешкання з’явилася сім’я.
Я часто чую запитання про те, чи виникають в обох з пари права та обов’язки по утриманню, вихованню дитини, якщо вона народиться під час спільного проживання чоловіка та жінки. Також ставляться й інші питання, зокрема щодо форм спільного проживання, якими вони можуть бути і які цілі переслідувати, а також питання, пов’язані з доведенням того факту, що внаслідок спільного проживання все ж таки утворилася сім’я, і чому свідчення сусідів та спільні фотокартки не спрацьовують як доказ.
Оскільки таких та подібних питань виникає доволі багато, що лише підтверджує, наскільки важлива освіта у сфері шлюбу та сім’ї, я весь матеріал з цієї теми виклала у своїй книзі "Спільне проживання або "Цивільний шлюб"? В чому різниця та як ці знання допоможуть у житті?". І ця книга в буквальному сенсі вийшла своєрідною інструкцією для тих, хто дійсно хоче зрозуміти, в чому різниця, які переваги та недоліки і, найголовніше, які ризики існують і як їх нівелювати.
Ситуація: він купив квартиру, але вони разом уже п’ять років. Чи має вона право сказати: "Це ж і моя домівка"
Так, має право, щонайменше на ½ цієї квартири, але за умови того, що в неї на момент придбання квартири вже зібрані всі докази того, що в результаті такого спільного проживання утворилася сім’я, а також вона впевнена, що гроші, за які була куплена ця квартира, є їхнім спільним майном, а не його особистим.
Наприклад, він купив квартиру за гроші, які успадкував чи йому їх подарували, і в нього є всі докази на підтвердження цього, і це свідчитиме про те, що це його особисті гроші. Але це в юридичному сенсі. Якщо ж йдеться лише про те, що вона визначає цю квартиру лише як своє місце проживання доти, доки між ними є відносини, і не планує "відбирати" в нього половину, то, звісно, ніякі докази для такого проживання не потрібні.
Що спонукає людей відмовлятися від офіційного шлюбу
Фото: marriage.com
Не існує жодних мінусів. Є лише інфантильне ставлення до створення сім’ї, визначення своєї ролі у сім’ї, що передбачає певний обсяг прав та обов’язків, та велике небажання брати на себе відповідальність, сподіваючись на те, що у випадку простого співмешкання тобі нічого за це не буде.
Втім, це хибне ставлення, адже й у "цивільних шлюбах" виникають в кожного з пари права та обов’язки, і завжди є відповідальність, навіть і тоді, коли ти про неї не чув або не хотів чути.
Переваги та недоліки цивільного шлюбу
Немає жодних плюсів, якщо ми говоримо в розрізі саме створення сім’ї. Є лише хибне уявлення про збереження свободи під час співмешкання. Разом з тим, є велика купа недоліків, знову ж таки, якщо ми говоримо про сім’ю.
Перше і найболючіше — це те, що у випадку смерті одного з партнерів інший стає спадкоємцем лише в 4-й черзі, на відміну від законного подружжя, кожний з якого є спадкоємцем першої черги. Нещодавно до мене звернувся чоловік, в якого померла його "цивільна дружина", і він просив допомогти захистити "його право" на квартиру, яка їй належала, адже її рідний брат раптом вирішив успадкувати цю квартиру.
Втім, закон є закон: співмешканцям відведено місце лише у четвертій черзі спадкоємців, і вони можуть спадкувати лише за умови, що спадкоємці з попередніх черг відсутні. Тож цей чоловік не зможе успадкувати квартиру, адже є рідний брат померлої, який відноситься до другої черги спадкоємців.
Також співмешкання, хоч би як його називали, не дає права на інформацію щодо стану здоров’я того з пари, хто захворів і опинився в лікарні. У такій парі кожен з партнерів позбавлений права "не свідчити" один проти одного, на відміну від подружжя. Крім того, у разі виникнення бажання поділити майно, набуте під час спільного проживання, такий з партнерів має спочатку через суд довести те, що внаслідок спільного проживання утворилася сім’я, тобто встановити відповідний юридичний факт, і лише після цього реалізовувати своє право на поділ майна.
Співмешканці позбавлені права врегулювати свої майнові відносини шлюбним договором, адже цей договір регулює лише відносини подружжя. Втім, за бажанням і при "цивільному шлюбі" можна укласти подібний договір, хоча його назва буде іншою. Але, якщо чесно, я не уявляю собі ситуацію, за якої дівчина спочатку соромиться запитати, в якості кого її кличуть пожити разом, але в той же час буде ініціювати укладення такого договору.
Хоча якщо розглядати проєкт такого договору, розробленого для конкретної пари, як своєрідну "дорожню мапу" з питань, які потрібно обговорити ще до того, як чоловік та жінка почнуть спільне життя, то в кожного після такого обговорення з’явиться не щось уявне про "цивільний шлюб", а вони нарешті почнуть розуміти, що навіть просте спільне проживання – це також про права, обов’язки та відповідальність.
Цивільний чи офіційний
Фото: glamira.co.uk
Будь-яких порад від мене не буде, адже кожен обирає самостійно. Кожен має ставити собі конкретні питання і вміти чесно відповідати на них, перш за все самому собі. Включати критичне мислення, будувати причинно-наслідкові зв’язки й оцінювати свої реальні можливості щодо наслідків таких "цивільних шлюбів". Якщо людина чесно відповіла собі, навіщо їй той "цивільний шлюб" і її саму ця відповідь цілком влаштовує, якщо така людина дійсно знає про реальні наміри другого з пари щодо "цивільного шлюбу" і її це також влаштовує, то навіщо їм мої поради або рекомендації? Вони здатні самі вирішити все у своєму житті, розуміючи ступінь відповідальності.
Та якщо людина вдається до підміни понять і видає бажане за дійсне, намагаючись видати свій статус у "цивільному шлюбі" як такий, який має свідчити про якісь серйозні стосунки з далекоглядними планами, "вимагаючи" при цьому від суспільства визнання цього, то їй тим більше не потрібні мої поради чи рекомендації.
Все, що потрібно такій людині, – це подорослішати і взяти відповідальність за своє життя на себе.
Так, очевидно, що для цього потрібні відповідні знання, впевненість у собі і розуміння того, чого насправді хочеш. Але, на жаль, більшість вирішує обрати роль "жертви", аби потім не було так боляче визнавати, що ти сам винен в тому, що відбулося з твоїм життям.
Інформує life.liga.net